Початок сучасної епохи програмування

Початок сучасної епохи програмування відзначено створенням язика С. Він був розроблений Дэнисом Ритчи (Dennis Ritchie) в 1970-х роках для комп'ютера PDP-11 компанії DEC (Digital Equipment Corporation), у якому використалася операційна система UNIX. Незважаючи на те що деякі відомі мови програмування, особливо Pascal, досягли на той час значного розвитку й визнання, саме язик С визначив напрямок сьогоднішнього програмування.
Мова С виросла із кризи програмного забезпечення 1960-х років і революційного переходу до структурного програмування. До структурного програмування у багатьох програмістів були труднощі при написаними великих программ, оскільки визначалась тенденція виродження програмної логіки і появи так званого "спагетти-кода" (spaghetti code) з великим розміром процедур і інтен¬сивним використанням оператора переходу goto. Такі програми були значно важкі для вивчення і модифікації. В структурних мовах програмування ця проблема розв’язувалась шляхом дописування точно визначених керуючих конструкцій, виклику підпрограм з локальними змінними та іншими вдосконаленнями. Структурні мови дозволили писати досить великі програми.
Хоча в той час уже існували інші структурні мови, С була першою мовою, у якій вдало сполучалися міць, елегантність, гнучкість і виразність. Його лаконічний і до того ж простій у застосуванні синтаксис у сукупності з філософією, що припускає покладання відповідальності на програміста, швидко завоював безліч прихильників. З погляду сьогоднішнього дня, ця мова, можливо, трохи важкувата для розуміння, але програмістам того часу віно здалася поривом свіжого вітру, якого вони так довго чекали. У результаті С стала самою популярною структурною мовою програмування 1980-х років.
Але вельмишановна мова С мала обмеження. Одним з його недоліків була неможливість впоратися з більшими програмами. Якщо проект досягав певного розміру, то подальша його підтримка й розвиток були пов'язані з певними труднощами. Місце розташування цієї "крапки насичення" залежало від конкретної програми, програміста й використовуваних їм засобів, але ймовірність її досягнення дуже зростала, коли кількість рядків у програмі наближалося до 5 000.